Дмитро Корчинський

Щойно з жахом спіймав у себе в голові думку, яка майже промайнула в хаотичному потоці свідомості, проте зачепилася за стародавні асоціації, отож я раптом усвідомив, що Бах був лютеранином!
Музика створена з аркбутанів і контрфорсів, з барочного вихору і таємниці темного, вечірнього, вже спорожнілого внутрішнього простору собору, музика - таїнство писалася людиною, яка не визнавала таїнств.
Творчість є наскрізь іраціональним та алогічним жартом.

Куріньський: якщо я вмію перетворювати на адекватний знак те, що в мені відбувається, я можу самостійно знімати ті напруження, які інакше в мені повинен знімати лікар. 

"Все дійсне - є розумне". Через звільнення від ілюзій досягається просвітлення. З 2004-го року ілюзій було дві: Ющенко і Янукович. Спочатку нація по горло нахлібалася Ющенка, тепер хай її знудить від Януковича. 
Юля в цьому розкладі не ілюзія ( мало хто обманювався щодо неї ),її функція чисто службова ( в той час, як ілюзія самодостатня ) вона - помста Ющенку і ланцюг для Януковича.

Для всіх фігурантів виборчого процесу ( Боже, який ідішизм! ), для кандидатів, виборців, міжнародної громадськості екзитпули значно авторитетніші за ЦВК, більше того, виборчі комісії і є знаряддям фальсифікації на боротьбу з яким виділяються суми співмірні коштам для виборів.
Якби я не був консерватором-традиціоналістом, ретроградом-позитивістом, я б агітував за скасування ЦВК й конституювання екзитполів. Навіщо рахувати ці голоси коли порівняно невелика соціологічно обгрунтована виборка дає достовірний результат?
Звісно, з часом соціологи теж корумпуються, тоді скасувати і їх, натомість конституювати психологів, згодом астрологів, згодом повернутися до класичного ідеалу - гадати за польотом птахів, за нутрощами жертовних тварин, відновити оракул у Дельфах ( нехай Аполлон його благословить і вітає! ), а коли все це вичерпає ресурс - ненадовго повернути ЦВК. 

Мистецтво війни - це в першу чергу мистецтво. Зброя найчастіше красива ( навіть кулемет Максима має своєрідну кумедну грацію ) на відміну від знарядь праці. Можна медитувати, наприклад, на австрійську кавалерійську саблю, а на токарний станок ні.

 Все ж таки по нашій країні треба їздити на джипах, а не понтуватись на всіляких там Деу.

Американці на виборах обирають президента, українці на виборах президента обирають собі долю. В цьому і полягає помилка, адже долю можна знайти, лише вибираючи між калібрами, а не між кандидатами.

Іще років п‘ятнадцять тому можна було казати, що президент – це не більше аніж президент. Нині президент – це значно менше, аніж президент п‘ятнадцять років тому...
 

 Увечері буду розважати за чергову смерть мистецтва.
Якось в дитинстві я оминув Томаса Мана. Трапився "Доктор Фаустус". Неймовірно розкішне читання.

Вибори відбуватимуться під дулами автоматів. Це прямим текстом обіцяє квазі-міністр Луценко. Вже на першому турі на дільницях було розклеєно оголошення про кримінальну відповідальність буквально за все. Можна це якось зрозуміти, коли йдеться про організаторів фальсифікувань. Проте, статті про виніс бюлетеня, видачу членом комісії недозаповненого бюлетеня, неявка члена комісії без поважної причини… І все «від трьох років». Дільничні, не маючи на те повноважень, видушують з голів комісій особисті данні на членів комісій та список тих, хто голосуватиме вдома. А потім ходять по домівках з термометрами й проводять «роз‘яснювальні бесіди».

Раніше перед нами стояв моральний вибір – продемонструвати неповагу до кандидатів, проголосувавши «проти всіх», чи продемонструвати зневагу до їхньої системи й не прийти на вибори взагалі. Сьогодні ходити на вибори стає дедалі небезпечніше. Не хочеться голосувати, коли за спинами стоїть «заградотряд». Нехай краще фальсифікують, ніж так відверто погрожують. Легше пробачити кишеньковому злочинцю його здобич, аніж грабіжнику… 

Є важливе суфійське правило: той хто приходить перевіряти - суть ібліс.
Позаяк кожний український дрібний барига сам собі "мюршид" ( принаймні понту в нього не меньше ), то цілком може заявляти це податковій, пожежникам, санепідемслужбі, аудиторам і ментам.

У вісімнадцятому столітті визріла думка про "темне середньовічча", про загальний занепад культури після античності. Спростування цих уявлень височіли ледь не в кожному значному європейському місті: грандіозні, надзвичайно вишукані романські  і готичні собори. Все в них свідчило за розвинену саморефлексію і висоту духу будівничих. Проте, жодна реальність не в силі спростувати матеріалізм.
Дуже зрозуміло звідки виникла масонська ідея і уявлення про тривалу змову вільних мулярів.
Невже - думав собі позитивіст вісімнадцятого століття - архітектори і прораби цих споруд, здатні на настільки складні розрахунки, планування, на дивовижне сполучення естетичного і технічного, невже вони могли не скласти змову проти варварства суспільства і його неписьменних володарів? І позитивісти вишивали циркулями фартушки і замовляли собі позолочені кельма. 
Втім, ми то з вами знаємо хто НАСПРАВДІ вбив Хірама Абіфа!

Першою  в ССС Р партією створеною після КПСС була Ісламська партія відродження (червень 1990). Очолив дагестанець Ахмад-каді Ахтаєв, ваххабіт, проте угодовець. 
В Дагестані нині протікає одразу кілька експериментів щодо створення альтернативного суспільства. Фольк-корупціонери, тарікати, ісламський джамаат. Варто цікавитись.

Чогось згадався Вермеєр, той що у Цвінгері. Гадаю живопис нікому окрім нього не пробачив би настільки нахабного жовтого кольору і в такій кількості, як на цьому полотні.
Все ж таки геній має право на злочин.

Від усіх попередніх виборів ці вибори відрізнялися виборцями. Останні роки виборці були глядачами телесеріалу, проте серіал набрид і нині вони – відвідувачі супермаркету.

Раніше ті, хто перебував за межами сюжетної інтриги не мали жодних перспектив на виборах. Нині шанс отримали персонажі з реклами між серіями.

Електоральна свідомість знову фрагментизована і в ній панує кліп.
ДАЛІ >>>

Трапилася цікава думка Буркхарда, можливо, реформа влади здійснена Діоклетіаном, впровадження тетрархії, спонукалася його марновірством, зокрема попередніми пророцтвами. Вона вдалася бо він спромігся зашугати своєю містикою інших генералів. Вже на прикладі цього експерименту Костянтин міг усвідомити необхідність нової сакральності для цементування Римського світу.

Навіщо Бог "тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви"? Навіщо була вся ця історія з Ісусом з ганебним, для людства, завершенням і непевною післямовою?
Я розумію поетичну логіку Євангелія, проте, як пояснити її тому хто не відчуває поезії?
Я виділяю три причини.
1. Бог має бути особистістю не в метафоричному, а в достеменному значенні цього слова. Бути особистістю означає мати долю.
2."хто хоче бути суддею, той має бути в мені, а не зі мною поруч". Судити людей має Той хто є Сином людським.
3. Найголовніше. Любити Творця, який лишається абстрактним принципом, неможливо. До нього можливо ставитися з належною повагою, страхом, вдячністю. Після приходу Христа імператив "любити Бога" вже не є натяжкою. 
Коли Бог захотів повідомити нас за Себе, він послав пророків, коли захотів Взяти наші серця, Він прийшов сам.

Перша стаття Ніцше називається "народження трагедії з духу музики". Чи хтось напише статтю " народження трагедії Ю.В.Тимошенко з духу поп-музики тих музикантів, які на неї працювали з юлею в серці"? 

Пелевін каже, що у свині м"язи шиї влаштовані так, що вона не може піднімати голову догори, можливо, вона навіть не здогадується за  небо. Але звідси зовсім не витікає. що небо - лише сексуальний невроз. 

Так ось що до Пітера Брьогеля ( старшого ). Він завжди уникає смислового і композиційного центру. Далі, середовище у нього головний учасник сюжету. Скажімо всю "магію" створюють стіни корчми у віденському "селянському весіллі".
Якби я захотів проілюструвати здогадку Шпенглера про селянське життя і його естетичні форми, як явища не культури, але  ландшафту, я б поза сумнівом  взяв віденську ж "осінь" Брьогеля з циклу, який умовно називають "пори року". Там все ландшафт: тече річка, тече череда, хмари течуть і вилазять наперед врівноважуючи людей і худобу - все одне.